“Поможи нам, Боже, Спасителю наш задля слави імені Твого.
Визволи нас, Господи, і очисти гріхи наш задля імені Твого”
(Пс. 78:9)

Я, мабуть, не зупинюся,
І у долі падать не навчуся,
З своїм єством я не змирюся,
І ворогам не поклонюся.

Не знаю я як вирвати із серця
Цей скажений, дикий біль.
І спогади із голови всі стерти -
Твій дім не мій, зовсІм не мій...

«Вони вигадують всіля¬ку неправду, вишукують,
розслідують, заглядають аж до глибини серця»
(Пс. 63:7)

Я як я уже відвикла
Від цих людей і їхніх слів.
Невже я буду і довіку
Відчувати чужий біль?

Вони лиш будуть гнати, проклинати,
І якось дивно натякати
На мої ненавмисні помилки,
А їхні нещасні батраки
Будуть заперечувати мої думки,
І робити мені все навпаки,
Аби лиш впала я навколішки…

«Блаженний народ, у якого Бог є Господом, –
люди, яких обрав Господь у насліддя Собі»
(Пс.32:12)

Як пахнуть сіном ці серпневі ранки!
Лукове мій рідний, як я тебе люблю!
За твою честь і волю довелося помирати
Мої славним предкам у далекому краю.

Мене закликав ти повірити у Бога,
Мене навчив любити свій народ.
І хоч не знаю я твою майбутню долю,
Та все ж вірю, що не покине тебе Господь…

«Ти єси Бо, що твориш чудеса.
Ти показав між народами силу свою…»
(Пс. 76:15)

Молю Тебе, Ісусе,
Як завжди щиро –
У важкій скорботі нас не залиши.
Не дозволь зламати відчайдушну віру,
І на добрі звершення Ти нас благослови.

Не дай тирану знищИти наші душі,
Не відверни лице Ти від дітей своїх –
Почуй важке ридання у мерзенній тиші,
Не дай розкидати цей храм святих Твоїх.

«Зрозумійте ж нерозумні люди!
Коли ви прийдете до розуму?»
(Пс. 93:8)

Хоч і неправда, що нас немає,
Хоч і неправда, що неживі,
Та все ж потрохи погибаєм,
І губимо душі свої…

Ти зупинись! Поглянь навколо –
Скільки людей у нездоланній тій журбі,
Ти підійди, розрадь їх добрим словом,
То і тобі хтось допоможе у біді.

Навчись любити, розуміти, і прощати,
Долать ненависть у важкому дні,
Зумій побожно жити,
То і легше буде помирати,
Одумайся вже зараз! – Не заишайсь на дні.