Господь творить Землю знову й знову,
І у світлі прийдешніх почуттів
Ми бачимо її щоразу по-новому.

І знову день, і знову ніч –
Як вижити, і як це пережити?
І знову створила я душевну річ,
Але так і не навчилась по-справжньому любити…

А я вперед усе іду й іду,
І зі шляху крутого не звертаю,
Та часом мене, як, ніби, на біду,
Болюча втома з ніг збиває.

Та я встаю, і знову вирушаю,
На зло усім, а, може, і собі.
І вірю, що десь там, за небокраєм
Мене чекають світлі й добрі дні...