Більшість з нас є віруючими. Я маю на увазі віру в Бога.
Мені одна моя подруга сказала, що у кожного є свій Бог. Я би так не стверджувала. Мені здається, що Бог один, але просто кожен з нас бачить Його по різному. Також якщо брати в більш глобальному значення, то і кожна релігія трактує по різному самого Господа.
Візьмемо, наприклад, християнство. Якщо взяти так дуже примітивно, то віра у Христа. Але є три гілки християнства як нам відомо: православ’я, католицизм і протестантизм. Якщо розглядати це в контексті України, то тут відбувається вже поділ на конфесії. Щодо православ’я то це Українська Православна Церква Київського Патріархату, Українська Православна Церква (Московського патріархату) і Українська Автокефальна Церква. Також є Католицька Церква і Українська греко-католицька церква. І звісно безліч напрямків протестантизму. Це я назвала ті конфесії, які мають переважну більшість. Але це я влізла в таку собі «суху» статистику, яка на перший погляд зовсім таки нецікава. Але коли це починає тебе стосуватися, то ти починаєш все-таки шукати подібну інформацію.
Отже, повернемося трішки назад. Ці всі перелічені мною християнські конфесії мають свій погляд на Бога. Ви спитаєте як це може бути? А взяти саме вчення кожної з Церков (найяскравіше воно виражене в Катехизмі) і ми можемо бачити різні підходи до богослужінь, до таїнств, до молитви і до самої віри. Ви скажете – це все догмати, канони. Так – але це те, в що щиро вірять представники кожної з гілок християнства. Тобто вони формують певний погляд на Бога.
Але це я описала таку «гарну» сторону повчання кожної з Церков. А тепер звернуся до менш «приємної». Здається віруємо в одного Бога, а скільки суперечок, дискусій. Але це ще «найкраще» що може бути. Найгірше це ворожнеча, ненависть однієї конфесії до іншої. Відповідно якщо це пропагує сама Церква, то це є між людьми.
Якщо подивитися на карту поширення релігії, то можемо побачити, що відрязняютсяь в цьому плані області України. Але мене вражає не те. Щодо різниці у конфесійному плані, то це пояснюється впливом тих держав. Під якими Україна перебувала довгий час. Але ось я візьму наприклад Захід України: Волинь, Лемківщина, Гуцульщина, Бойківщина, Закарпаття. Здається у плані конфесійності взаємовідносини мають бути гарними. Адже це найпатріотичніший регіон України. Але стикнувшися ближе я була вражена...
Жахливо, коли тобі кажуть, що твої погляди в конфесійному плані неправильні, коли ти не маєш права на висловлення своєї думки. Ти знаходишся серед більшості вороже налаштованих проти тебе. Ти намагаєшся заперечити, сказати, що ми нічого не маємо проти певної конфесії, а тобі як Ісусові кажуть, що ти підбурюєш народ. І те сліпе стадо кричить «Розіпни Його, розіпни». Тебе вчать милосердю, любові, а прикладом показують зовсім протилежне. Ти страждаєш за свою віру, адже ти віриш в «неправильного Бога». Як саркастично звучить! Це так боляче, жахливо і просто здається нереально. Але так насправді є. Ти ідеш далі – ти намагаєшся боротися, намагаєшся любити, а тебе ще дужче ненавидять. Ти просто мовчиш, а їм здається, що ти робиш черговий заколот, адже тут щось нечисто.
І знову в думках з’являється Бог, який закликає до любові, до примирення. Він це все бачить і зі сльозами на очах благає нас: «Люди, схаменіться, нарешті збагніть, що я один, а Ви мене жорстоко шматуєте і раните»...