Зціпивши зуби від страшенного болю,
Сміливо іти туди,
Де немає спокою,
Ні ранньою весною, ні пізньою зимою.

А попереду такий ажіотаж
А долю, волю, подаровану в аванс.
Бо кожному дається лише раз
Єдиний вибір, чи на виправлення шанс.

Ви лобами б’єтеся за владу,
В якій немає ладу –
Кожного дня проводите наради,
Які перетворюються на суцільну зраду…