«…а Ти спасеш нас від ворогів наших
і осоромиш тих, що повстали проти нас»
(Пс.43:8)

Осінній день благає слізно
Забути мій нестерпний гнів.
Він втратив вже давно надію
На милість у живих могил.

Вони стоять, і дивляться у небо,
І постійно до Бога кричать –
Та скільки того щастя їм треба?
Невже так можна долю проклинать?

І котяться сльозами віри
Ці краплі холодного дощу.
І ніщо у світі краще не загріє,
Ніж тихий шепіт ніжного «Люблю…»