«Знає Господь замисли людські,
що вони марні…»
(Пс.93:11)

На душі, як за вікном –
Ні зима, ані весна,
Що радує усіх своїм теплом –
У мене в серці лиш непроглядна тьма.

Для Вас цей світ,
Для мене лиш шляхи,
Устелені колючими голками
Ваших гордих і незайманих троянд,
Що всім милують око своїми пелюстками.
Вони ж помруть без гострих тих голок,
Зазнаючи нестерпної муки.
Із собою заберуть мою любов,
Лишивши лиш печалі дотик…
2 березня 2012 року
Близько 10 ранку
м. Івано-Франківськ