«…Бо вороги мої говорять проти мене,
і ті, що підстерігають душу мою, радяться між собою…»
(Пс. 70:10)

Це вже не бій –
Справжнісінька війна.
Із злом, окутаним в людську подобу.
Лиш заздрість їхні душі пожира,
Й ростить все добродіїв нових.
Настав вже крах
Мого терпіння, болю і страждань.
І лиш байдужість серце огорта.
Та я без жодних вже вагань
Не запитаю «Сталось щось не так?».
Хоч і ітиму поруч, та я знаю,
Що не треба тобі моєї вже любові –
Не вийти нам живими із цього двобою.