Ви скажете, що це навіть смішно! Це повсякденна мова нашого спілкування, у навчальних закладах українською мовою викладаються предмети, це мова документації…
Так, насправді. АЛЕ: Чи задавали ми собі запитання на якому рівні ми знаємо мову? Спитаєте, навіщо це нам? Ми знаємо на нормальному рівні і це достатньо для нашого проживання тут, якщо ми краще знатимемо мову, то не значить, що краще житимемо…
А ось із цим я не погоджуюсь, Як ми можемо вважати себе українцями, якщо досконало не знаємо мови? Бог дав кожному народу свою мову, а ми цим нехтуємо і зневажаємо Божу волю. Ми робимо елементарні помилки, ми вживаємо безліч іноземних слів і цього вже не помічаємо, тому що це вже ввійшло у звичку і вважаємо це нормальним явищем.
Ще західні регіони України сяк-так знають мову, а от схід, північ, південь…
Ви скажете, що собі ця западенка надумала???? Яка там українська мова? Хто її придумав її? Ми «руський» народ і у нас своя «русская мова, а ви собі сидіть зі своєю українською. Я не скажу, що всі, боронь, Боже, але ж БІЛЬШІСТЬ.
Ми завжди нарікаємо на те, що у нам розділена держава, що ми не маємо єдності, що у нас постійні негаразди, що у нас «брак» патріотів…
Так почнімо з елементарного – з мови. Почнімо кожен з себе – вже сьогодні говорити правильно і не соромитися своєї мов. Ви послухайте тільки яка вона милозвучна!!! Українська мова є другою по милозвучності після італійської. Скільки написано прози, поезії, пісень на нашій РІДНІЙ мові. Згадаймо, скільки наших титанів постраждало із-за любові до нашої Батьківщини, і за те, що вони писали саме українською…
А що відбувається тепер? Зараз, коли ми можемо ВІЛЬНО спілкуватися нашою мовою її майже ніде не можна почути. Візьмімо, хоча би ЗМІ. Це просто жах! Тільки, мабуть, одне Українське національне радіо і Перший національний телеканал веде мовлення української і намагається пропагувати все українське: музику, книги, кінофільми.. А решта ж все закордонне, чужоземне для нас!!! Ми робимо піар іншим країнам, пропагуючи їхню культури, закопуючи свою…
Дорогі українці! Я вас закликаю берегти свою мову, свою культуру. Адже це є неоціненний скарб, дарований нам Богом, який ми просто не маємо права втратити, щоб не прийшлося потім жалкувати. Адже за всі свої вчинки ми відповімо перед Богом, тому потрібно вже зараз зробити так, щоб потім не було ні соромно, ні боляче…
Дмитро Павличко
«Ти зрікся мови рідної»
Ти зрікся рідної мови. Тобі
Твоя земля родити перестане
Зелена гілка в лузі на вербі
Від доторку твого зів'яне!
Ти зрікся рідної мови. Заріс
Твій шлях у безіменнім зіллі.
Не маєш ти на похороні сліз,
Не маєш пісні на весіллі!
Ти зрікся мови рідної. Твій дух
На милицях жадає танцювати.
Від ласк твоїх закаменіє друг
І посивіє рідна мати.
Ти зрікся мови рідної. Віки
Ти йтимеш темний, як сльота осіння.
Від погляду твого серця й зірки
Обернуться в сліпе каміння.
Ти зрікся мови рідної. Ганьба
Тебе зустріне на шляху вузькому
Впаде на тебе, наче сніг журба –
Її не понесеш нікому!
Ти зрікся мови рідної. Нема
Тепер у тебе роду ні народу.
Чужинця шани ждатимеш дарма –
В твій слід він кине сміх-погорду!
Ти зрікся мови рідної.
