На Хресті розп'ятого Христа був напис: Ісус Назорей, Цар Іудейський, написаний по-эврейски, по-грецьки й по-римски. Ми знаємо, що три ці народи зіграли особливу роль не тільки в історії прадавнього Ізраїлю, але й в історії становлення християнства. Від іудеїв християни одержали знання про Єдиного Бога, від язичників греків – прагнення до досконалості, філософію, логіку, великі пам'ятники культури, від римлян – прагнення до універсальності, право. При цьому християнство не було випадковим з'єднанням одного, іншого й третього. Християнство, маючи величезне внутрішнє духовне життя зуміло «переварити» і природно включити в себе все краще, що було й в іудеїв, і в греків, і в римлян.

Проте, коли духовне життя християнської Церкви згодом ослабло, три згадані «складові» християнства стали усе більш і більш заявляти про свою самобутність. Зараз, як ми знаємо, у християнстві існують три напрямки: православні, католики й протестанти. Подивимося, чи не успадкували ці три напрямки ті вихідні «джерела» християнства.

Католики, як були із самого початку, так і зараз продовжують залишатися Римом.

Протестантизм утворювався пізніше всіх, але прояв язичиських тинденцій відбувається там набагато більш швидкими темпами, чим в інших конфесіях. Тобто протестанти відповідають «еллінам».

Перш, ніж задуматися над тим, кому відповідають православні, пропоную розслабитися. Тому, що висновок напрошується для православних  не занадто приємний – вони відповідають «юдеям». З одного боку, знання Бога, а, з іншого боку, формалізм і законництво.