Є привабливі
простотою слова про те, як уникнути строгого й неминучого Суду Божого. Знають
їх багато, в тому числі й ті, для кого читання й слухання Євангелія не є
головним заняттям життя. От ці слова: «Не суди, і не будеш судимий». Або — те
ж: «Яким судом судите, судитимуть і вас; якою міркою міряєте, відміряють вам». Зміст другого слова дорівнює змісту першого, оскільки якщо ти відмовився від
строгості відносно чужих гріхів, то чи смієш сподіватися на милість до себе з боку Бога.
слову псалма, ухилитися від зла й створити благо (Пс. 33, 15), потрібна й
моральна чуйність, і досвід, і здатність до здорових суджень. «Не суди» зовсім
не повинне означати «перестань думати» або «перестань відрізняти добро від
зла».
найвищою мірою була чуйна і непогрішима у питаннях гріха й праведності, була Ісусом Христом (1 Тім. 2, 5). У Його навчанні
не було поблажливості, лицемірства, підлабузництва. Навіть вороги говорили про
Нього: Ми знаємо, що Ти слушний, і істинно шляху Божому вчиш, і не опікуєшся
про догоду комусь, тому що не дивишся ні на яку особу (Мф. 22, 16). Христос,
таким чином, більш ніш інші мав право з осудом ставитися до грішників. Однак
саме з Його уст лунало: і Я не засуджую тебе (Ин. 8, 11), — і дивна молитва за
римлян які розпинали його була сказана Ним на голгофському Хресті.
засуджувати можна тільки в Ісуса Христа. Якщо ми навчимося цього, то на ділі виконаємо
Павлове веління: У вас повинні бути ті ж відчування, які й у Христі Ісусі (Фил.
2, 5). У цих відчуваннях неминуче повинні з'єднатися щаслива любов до людині,
що грішить, і уявне неототожнення грішника із гріхом. Людина — не винахідник
гріха, а жертва. Гріх збезчестив, спотворив людину, але не винищив Божого образу.
Так дивиться на людину Христос. Якщо прагнемо не судити, прийдеться цьому погляду навчитися. Якщо розум не має навички осуджуючи реагувати на те , що відбувається навколо, виходить, думка про Бога від розуму невідступна.
Виконання заповіді
«не суди» не означає припинення розумової діяльності. Навпаки, це — пік
розумової роботи й розумної праці. Допоможе й пам'ять про свої гріхи, глибокий
подих про яких завжди доречний. Допоможе розуміння того, що Знавець сердець людських і Цар світу — Господь — один тільки може вимовити безпомилковий вирок людині. Він один знає, хто міг виправитися й не виправився, а хто не зробився краще, прилипливу вагу обставин, і ще багато того, від чого залежать правильний суд і що приховане від очей людських.
про те, що непрямим осудом може з'явитися похвала. Ви можете захоплено хвалити знайомого
лікаря, священика, шкільного вчителя, а між рядків цієї похвали буде вгадуватися
осудження на адресу інших священиків, лікарів, вчителів. Це може звучати: мов, от
цей — так, велика людина, а той — так, дріб'язок. Це може й не звучати, але
матися на увазі, і виходить, що заповідь про осуд ускладнюється й що навіть у
похвалах ми повинні бути стримані й уважні.
підмогою для зменшення гріхів є свідома втеча від пліток. Варто перестати
вникати в справи, які особисто тебе не стосуються, варто припинити праздну
цікавість — як багаття осуду втратиться більша частина дров і почне погасати.
словесний портрет людини, якій по смерті Христос нічого осудливого не скаже,
але, вказавши на райські ворота, вимовить: «Заходь». Це людина, геть-чисто
позбавлена праздної цікавості. Для слухання чужих таємниць у нього не було вух,
і для розмов про чужі гріхи його мова була не пристосована. Свої гріхи він
пам'ятав. Слова Давида «гріх мій завжди переді мною» для нього не були просто
словами. Коли на ваги його думок лягали гріхи людей, на другу чашу відразу
опускалася пам'ять про милість Бога й Крові Нового Завіту. Він повчався в законі
Господньому день і ніч, хоча ніщо зовні не видавало в ньому подвижника й людям
він видався ледарем або «ні рибою, ні м'ясом». Так він і був нікчемною людиною,
яка не одягала нагих, не спав на підлозі, не пре встигнув у пості, не навчився
молитися вогненно й чудотворно. Усі його сили пішли на внутрішню боротьбу зі
своїм нерозумним серцем, яке все життя поривалося вкрасти в Бога царську гідність, щоб розвішувати на всіх свої ярлики.
Цього він серцю не дозволив. Наскільки важко йому далася ця внутрішня робота
нам, аматорам осуду, сказати важко. Але Христос, що обіцяв не судити того, хто
не судив, просто й без Суду скаже цій людині: «Заходь», — і вкаже на золоті
ворота в золотій стіні.