Якось важко іти нам по життю,
Метаючись із однієї крайності на іншу,
Самі ж затіяли чудасію ми оту –
То ми у меншості, а ось крокуємо вже в більшість.

В своїй ж державі бути чужаками,
Де люди поставали лютими вовками,
Тобі – це кращий друг, країні ж заклятий ворог,
І бачитись Вам доведеться, на жаль, уже недовго.

Але раз так є, то, може, хай уже так і буде,
Зараз таке ж твориться скрізь і усюди.
А нам би лиш тільки у спокої жити,
І Бога вічного щастя заслужити.

А Ви думаєте, що Він Вас впустить у Рай?
Коли надалі будете зневажати свій край.
Для чого ж Ви взяли собі у моду
Знущатися з долі власного ж народу?

Бо без діяння – це теж великий гріх –
Так легко Сатані буде відшукати Ваш слід.
І затягне Він тоді Вас до своїх тісних пут,
І біди тоді вже не можна буде відвернуть…
27 червня 2012 року
Бл. 18 години
смт. Луків