От. Олександру.

З душманами був бій. Нерівний та жорстокий.

У засідку потрапив прикордонників загін,

Живим залишився хлопчина синьоокий

Зі всього взводу – лише він один.

А кулі цілили, аби в серце попасти,

На допомогу було пізно вже чікать.

Наважився хлопчина на коліна впасти

І допомоги в Бога попрохать.

Навколишки стояв, простягши в небо руки,

І не дивився у душманів бік,

Себе приготував до крайньої муки,

А було хлопцеві тоді лиш двадцять літ.

Просив він Господа, як  міг в ту мить просити:

«Боже не дай загинутий й мені.

Живий лишусь- піду Тобі служити»-

Давав обітницю він Господу й собі.

Дивилися душмани й реготали:

« Їз глузду з’їхав - бо й таке бува.

Одні, щоб вижити –їм у полон здавались,

А в цього зі страху здуріла голова».

Душмани хлопця намагались застрелити,

І посилали кулі, та обминали ті його,

Та раптом – вертоліт. Душмани відійшли,

        а він лишився жити,

Забути й досі не може він того.

Військовий командир ще довго дивувався,

Як уцілів солдат? Як залишився жить?

А він нікому в тому не зізнався,

Як довелося йому Господа молить.

Як він згадав бабусине: «По вірі всім нам буде…»

Здолав тоді свою  останню мить.

Поки життя його – ніколи не забуде,

Як обіцявся Богові служить.

Військову службу закінчів, додому повернувся,

Батькам сказав: «Учитись на священника іду…»

Друг не один від нього відвернувся,

І пальцем до виска: « Не пережив війну…»

А він уваги не звертав на кпини.

Як обіцяв, так і пішов служить.

Закінчив семінарію, гарну зустрів дівчину,

Призначили парафію, священником став жить.

А в Градизьк на Різдво якраз приїхав.

Мороз страшенний,хурделиця мела.                                                             

А він всміхався: « Я ж знав, куди й чому їхав,

Вдома лишилася дружина і маля».

Так і лишився він у Градизьку служити,

Іде тій службі восьмий рік.

Нелегко тут йому з сім’єю жити,

Але несе свій хрест цей мужній чоловік.

Навколо нього гуртується громада,

Людей багато повірило йому.

Коли потрібно – дасть слушну пораду,

Хто потребує – допоможе він йому.

Говорить часто він Ісусове: «По вірі

Вам, люди, буде, як пише Послання Святе».

І зустрічають радо у хаті та квартирі,

Коли з Різдвом вітання щороку він несе.

                                                    2005 р.Б.

Салона Світлана. Градизьк.