«Як несподівано прийшли вони до занепаду!
Щезли, погинули за беззаконня свої…»
(Пс. 72:19)

Сьогодні посміхаюсь,
А завтра прокляну.
Сьогодні довіряю,
А завтра відштовхну.

І хто у цьому винен?
Чи не долі дивний фарт?
Та пам’ятати ти повинна,
Що це не так, зовсІм не так.

Давно вже правди не говориш.
І скрізь обман – і тут, і там.
Можливо, ти і добре робиш,
Що не кроїш душевний шрам.

Та потім вже буде пізно
Когось простить чи зрозуміть.
І я зірвусь, бо не з заліза –
Буде важко мене вже спинить…