Кращими ліками від зневіри є одкровення помислів. Про те й святі Отці писали. От тільки робити цього ми зовсім не вміємо! Ми уважно прочитали про це в товстих святоотцівських книгах, але на практиці творимо зовсім інше. Прийшовши до священика, ми зі смутною фізіономією давимо із себе сльозинку й намагаємося розповісти все марення, яке відвідало нашу голову. У результаті сповідь перетворюється в майже повне повторення всіх прологів, якими бентежили нас біси. Ах, як «благочестиво» ми виливаємо душу! Нам адже так хочеться здатися правильними, замість того, щоб бути щирими!

Нас більше хвилює те, що подумає про нас духівник. І набагато менше бентежить те, що відає про нас Бог.

Духівник — як унітаз. Не соромтеся періодично виливати з душі свої помиї. А то все ллєте лимонад, боячись забруднити білий фаянс.

Не бійся! Розкажи те, що дійсно наболіло. І не налягай у підбиранні розумних слів. Просто будь чесним!