22 лютого, 1942 року у рочищі Бабиному Яру було розстрілянно Олену Телігу. Так, під свист куль обірвалося життя цієї талановитої поетеси.
Олена Теліга несла на могутніх плечах своїх творів національну ідею України.
Чого варті лише рядки:
" Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, я тверда й сувора:
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог".
Запальна націоналістка, активна учасниця ОУН, вишукана письменниця. Кредо її життя завжди був заголовок з її ж вірша:
"Не треба слів. Хай буде тільки діло".

"Не треба слів! Хай буде тільки діло!
Його роби — спокійний і суворий,
Не плутай душу у горіння тіла,
Сховай свій біль. Стримай раптовий порив".

Але для мене — у святім союзі:
Душа і тіло, щастя з гострим болем.
Мій біль бринить, зате коли сміюся,
То сміх мій рветься джерелом на волю!

Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може, в цьому й є моя сміливість:
Палити серце в хуртовині сніжній,
Купати душу у холодній зливі.

Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, - я тверда й сувора.
О, краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.