«Встань, Господи, щоб не підносилася людина…»
(Пс. 9:20)

Нарешті визнала, що я не права,
І для чоготоді жила?..
Покотилась пекучая сльоза,
Як буває ранять ті гострії слова.

Немов якийсь поєдинок відбула,
На якому перемоги не здобула –
Вічність десь її віднесла,
А крил мені так і не знайшла.

І тут раптов полився дощ –
Який жорстокий цей урок.
Напевно, Він до ниток вже промок
Від моїх безжальних думок.