Поплач – очисти стомлену душу,

Знай, що я твій спокій не порушу. 

І очі мої тобі не скажуть: «Ні!»,
Бо знаю, як важко тобі на цій землі.

Не вір у долю,
Бо зажене тебе в неволю.
Повір у свої власні сили,
Хоч знаю, що тобі уже й несила.

Невже ти думаєш, що це кінець?
Коли на голову вдягли колючий цей вінець?
Це для них настав смутку час,
Ти чуєш? Для них, а не для нас!

Не хвилюйся так – усе мине,
І вже не буде так, як зараз є.
І твої гарячі сльози змінить чудовий сміх,
Який лиш комусь подаруєш, бо він не для усіх…