Чи Вам коли-небудь хотілось бути одному на всьому білому світі? Не те, що Вам набридла людська присутність, просто таке враження, ніби нікого з людей більше не лишилося поряд – що вони всі перевертні, і вже десь гуляють по темному лісі, підстерігаючи Вас, і кожну мить готові роздерти…
Невже я настільки стала жорстока, що якби навіть повистрілювала більшість людей, то би зовсім не пошкодувала… Вбивство – це непрощенний гріх, і диявольський вогонь пекла буде вічно спопеляти тіло і душу, якої вже не буде. Але краще перебувати в шеолі, ніж посміхатися людям, які проклинають твоє існування…
Яка іноді життєдавча буває правда, коли ти її почуєш вчасно, і яка нестерпно болюча, коли б’є по голові надто пізно. А вона могла би просто підтримати або навіть врятувати від приголомшливої несподіванки…
Як легко складати наклепи на не те що невинних людей, а на тих, які своє життя кладуть на вівтар боротьби за оцих перевертнів. Яке право ця гнилота має право лізти у душу, і вивертати назовні, викликаючи відразу і ненависть?..
Я навчусь не ідеалізувати людей, не довіряти, і не мовчати, коли ображають честь моєї сім’ї. Я зумію витримати біль і нанести удар у відповідь…