Ви чули коли-небудь запах смерти?
Він є відблиском раптового жаху і вічного болю.
Тоді хочеться із пам’яті все стерти,
І залишитись наодинці з собою…

Виринають спогади, мов у прекраснім сні,
Де життя було веселе й гарне,
Та ось у однім, ніби непримітнім дні,
Те все минуле здається марним.

І буде лиш день, щоб про здобутки людини згадати,
Коли у далеку путь будуть її проводжати
Від милої і такої любої серцю хати,
А потім всі спогади вітром почне замітати…

І залишаться рідні наодинці з бідою,
З сумом згадуючи хвилини спокою,
Головне, чи прийдешні покоління будуть пам’ятати,
І своїм спочилим предкам дяку віддавати…