Ми всі є громадянами України. Принаймні так у нас це зафіксовано у паспорті. І здається природнім, що ми повинні любити свою державу, дбати про неї, адже ми тут народилися і живемо.
І щодо самого патріотизму, то воно для мене ототожнюється з тим самим громадянством. Скажете, що це дивно, адже яке відношення має громадянство до патріотизму?
Отже, все-таки, постараюся дати якесь визначення «патріотизму». Як на мене, то патріотизм – це віддана любов до Батьківщини,громадське відчуття обов’язку перед рідною державою.
Тепер повернусь до поняття «громадянин». Це та людина, яка належить до певної держави, яка будує певні відносини з соціумом, має певні права і обов’язки. Це сказано так якось сухо, теоретично.
Я хочу наголосити на тому, що якщо ми є громадянами України, то ми повинні бути і патріотами своєї держави. Адже як можна, проживаючи тут, не любити її?
Але я думаю, що патріотизм не обмежується лише любов’ю, це поняття значно глибше. Насправді треба ще діяти. Треба якось підтверджувати свою «любов» певними вчинками.
Наприклад, дивлячись на сучасне становище Української держави, то я б не сказала, що ми є її «патріотами» як це стверджуємо. Якби ми справді були патріотами,то розмовляли би чистою українською, а не суржиком і грамотно би писали І не казали би, а яка різниця? Ми би слухали українську музику, а не чужоземну. Популярною би була українська книга, а саме класика, яку більшість сучасної молоді вважає «немодною».
Також дорогі українці, не такі ми вже і «патріоти», адже ми майже не знаємо своєї історії. А це один з головних факторів формування держави після мови. Адже історія повторюється. І нам не потрібно допускати зараз тих помилок, які зробили наші предки у минулому. Ми не знаємо своїх національних героїв – тих людей, які віддали життя за нашу неньку-Україну, які боролися до останнього, не шкодуючи свого життя і йшли на явну смерть, заради цієї вільної України, в якій ми сьогодні живемо.
А нам хіба що? Живемо собі, пливемо за течією. Аби тільки мені було добре. А що там якась Україна? Люди, схаменіться! Та почніть же врешті-решт діяти, а не тільки говорити. Покажіть у справі свій «патріотизм». Кожен почнімо з себе. Подивіться, які брудні вулиці, отже, я не кидаю папірців, адже чисто не там,де прибирають, а там де не смітять. Я намагаюся спілкуватися українською, я черпаю знання з української літератури, я вшановую наших славних героїв іншим розповідаю про них. Я беру активну участь у різних заходах, присвячених вшануванню державних свят. Я намагаюся проводити різноманітні акції, я безкоштовно розбудові своєї країни хоча би на елементарному, на місцевому рівні.
І пам’ятаймо який нелегкий був шлях боротьби за незалежність нашої Батьківщини і тому, ми просто не маємо права не любити своєї держави і байдуже ставитися до її майбутнього. Ми в першу чергу як молоде покоління маємо стати на захист своєї неньку-України і допомогти у її розбудові.