Храм Святої Анни
На цьому камені Я збудую Церкву Мою,
і врата пекла не здолають її. (Матф.16:18)
Welcome to our website
Туга за домівкою
Домівка… У кожного з нас це слово викликає різні почуття, емоції. У когось це буде тепло, спокій, радість. Для інших - це сум, ностальгія. Для ще когось – це слово взагалі нічого не означатиме, адже воно давно забуте і не викликає ніяких відчуттів.
І звісно значення слова «дома» у кожного буде інше. Для одного - це Україна загалом, для іншого – певний регіон України (наприклад Волинь, Полтавщина, Київщина), для третього – це просто населений пункт, де він проживає, чи народився, для ще когось просто будинок, який дорогий і близький його серцю.
Мені згадуються слова Дмитра Павличка із вірша «Два кольори»:
«Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги».
І справді наше життя складається по різному. Ще коли ми маленькі і коли ходимо до школи, то ми вдома. І нам чомусь якнайшвидше хочеться стати дорослими і піти в широкий світ – поїхати десь далеко, на пошуки чогось нового. Коли ми виростаємо, то їдемо на навчання в інше місто, потім знаходимо роботу, заводимо сім’ю і ми відходимо від дому – знаходимося далеко від нього.
І що не кажіть, а додому хочеться. Недарма кажуть «В гостях добре, а вдома краще», «Вдома і стіни гріють».
Яке тремтіння охоплює тебе, коли ти надходить той час повернення додому. Хоча би ненадовго, на якусь ту нещасну добу, але ж ДОДОМУ. Ти не можеш дочекатися того моменту. І ось везе тебе поїзд – дорога летить неймовірно швидко. Ось ти вже на рідній Волинській землі – вже майже вдома. І тобі стає так легко, добре, твоя душа співає. Ти вже сходиш в Ковелі на перон і відчуваєш ту РІДНУ Волинську землі. А коли ти виходиш з автобуса вже у Лукові, то в тебе на очах виступають сльози. Нарешті! Ти ВДОМА. Тобі хочеться крикнути на повні груди – твоїй радості немає меж. Ти ідеш рідною вулицею.. Ні! Ти летиш, як на крилах. Все таке до болю рідне, знайоме. Таке враження що ти тут не був не місяць, а цілу вічність. Тобі здається,що все так різко змінилося у твою відсутність. Хоча насправді це не так. Ти підходиш до свого рідного будинку… Ти замучений, невиспаний, але ти ЩАСЛИВИЙ!
Хтось скаже «Немудра! Їхати таку дорогу – та краще ляж поспи, подивись кіно, почитай книжку, піди погуляй.». Але дорогі мої - у кожного свої цінності! Хтось радий тому, що вирвався нарешті у велике місто і навіть не хоче згадувати про те, звідки він родом. А є такі які не можуть прожити і хвилини не згадавши про свою рідну домівку.
Отож, не забуваймо звідки ми походимо, де ми народилися. Приїжджаймо додому, не забуваймо про своє коріння, адже це дана нам Богом земля…
Total comments: 0
Only registered users can add comments.
[ Registration | Login ]