«…і щоб не зраділи вороги мої, коли б я похитнувся»
(Пс.12:6)


Не пали, мій милий друже,
Полум’яним листям мою втомлЕну душу,
Залиш її в спокої, прОшу,
Бо Тебе забути я не можу.

І знову ця блакитноока осінь
Мене простити Тебе змусить,
Моя любов Тобі все ж надокучить,
Та обіцянку свою ти вже і так порушив…

А зима так несподівано надходить,
І з розуму мене вже зводить
Цей прийдешній і жорстокий холод,
І до безпам’ятства мене це все доводить.

«Людина — як подих вітру;
дні її — як тінь, що зникає»
(Пс.143:4)

Яка страшна хвороба серця –
Коханням ще вона зоветься,
І якщо комусь і доведеться
Її зустріть, то не завжди всміхнеться.

Хоч у когось і відбере
Ту спраглу віру у хороше.
Та на крилах щастя все ж поносить,
І розум геть зовсім занапастить.

Хоч і буде він до Вас взивати,
Та накажете йому мовчати.
Бо лише той вміє кохати,
Хто дозволив своєму серцю відчувати.

«…а Ти спасеш нас від ворогів наших
і осоромиш тих, що повстали проти нас»
(Пс.43:8)

Осінній день благає слізно
Забути мій нестерпний гнів.
Він втратив вже давно надію
На милість у живих могил.

Вони стоять, і дивляться у небо,
І постійно до Бога кричать –
Та скільки того щастя їм треба?
Невже так можна долю проклинать?

І котяться сльозами віри
Ці краплі холодного дощу.
І ніщо у світі краще не загріє,
Ніж тихий шепіт ніжного «Люблю…»

“Поможи нам, Боже, Спасителю наш задля слави імені Твого.
Визволи нас, Господи, і очисти гріхи наш задля імені Твого”
(Пс. 78:9)

Я, мабуть, не зупинюся,
І у долі падать не навчуся,
З своїм єством я не змирюся,
І ворогам не поклонюся.

Не знаю я як вирвати із серця
Цей скажений, дикий біль.
І спогади із голови всі стерти -
Твій дім не мій, зовсІм не мій...

«Вони вигадують всіля¬ку неправду, вишукують,
розслідують, заглядають аж до глибини серця»
(Пс. 63:7)

Я як я уже відвикла
Від цих людей і їхніх слів.
Невже я буду і довіку
Відчувати чужий біль?

Вони лиш будуть гнати, проклинати,
І якось дивно натякати
На мої ненавмисні помилки,
А їхні нещасні батраки
Будуть заперечувати мої думки,
І робити мені все навпаки,
Аби лиш впала я навколішки…