От і пройшла оця весна –
Пробігла, промайнула, пролетіла,
І таку приємну легкість забрала з собою вона,
Так швидко, що я й озирнутись не встигла.

І ось вже до хатини завітало літо,
В волосся заплело барвисті квіти.
Чому ж не радує мене п’янке тепло?
Хоч так давно відчути хотіла я його.

Може, тому, що я не знаю,
Що на мене там чекає,
За тим пахучим і шовковим сіном,
Бо уже час прийшов збирати розкидане каміння.

І все тоді мине,
Зате залишиться надія,
Вона мені в серце віру посіє,
Що все таки десь щастя чекає мене…