Завертіло все, як зазвичай, перед грозою,
І блискавкою був даний знак з небес –
Земля вмивалась чистою сльозою,
Якою обдаровував її Творець.

А далі загриміло, зашуміло –
Полився дощик тихий та густий,
Та знову ж буревієм закрутило,
І лякав землю подарунок такий.

«Чим це ж люди так нагрішили?
Чи Богу дяку нести не хотіли?
Що тепер мене ламає, гне, колотить,
Чому ж мені провини їх прийшлось покутувать?

Ісус просив же, щоб не робили злого,
Ні бідному, старому, чи малому.
І щоб жили у мирі і терпінні,
Та не послухали вони Його веління.

Тепер нищить не тільки мене, але і їх,
От у що обернувся цей їх страшенний гріх.
Та крізь віки до людей лине оте рятівне:
«Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!»