Віконце
«Вони загинуть – Ти ж існуватимеш;
Вони, наче риза постаріють;
Як одежу переміниш їх…»
(Пс.101:27)
Навколо все замерзло,
Ніби життя завмерло.
А всі надіються на небо,
Бо вірять, що тепло поверне.
Прокинься, серце!
Прокинься – не змерзай.
Відкрий своє віконце
Доброти для живих іще людей…
Не треба мені Вашої любові –
Нею сита вже по горло.
І байдуже, що не задоволені Ви мною –
Бо ніколи не стану Вашою рабою.
Вони, наче риза постаріють;
Як одежу переміниш їх…»
(Пс.101:27)
Навколо все замерзло,
Ніби життя завмерло.
А всі надіються на небо,
Бо вірять, що тепло поверне.
Прокинься, серце!
Прокинься – не змерзай.
Відкрий своє віконце
Доброти для живих іще людей…
Не треба мені Вашої любові –
Нею сита вже по горло.
І байдуже, що не задоволені Ви мною –
Бо ніколи не стану Вашою рабою.