«…Масніші від сметани його губи,
серце ж його завжди готове до бійки,
слова його ніжніші від оливи,
але вони – мечі вийняті з піхви…»
(Псалом 54)

У нього навіть руки не затремтіли,
І тіло все виконувало сміло.
Той задум не виходив з голови –
Йому недруги так і не відповіли.

Ну що ж, вони дадуть відповідь за все,
Він знав, що йому може і не вдатись це.
Та вже радість помсти виблискувала у його очах,
Хоч і відчував, що потім на нього чекає крах.

Він на них усе чекав й чекав,
А час непомітно спливав і спливав,
Вірив, що прийдуть і прощення попросять,
І він тоді їх з чистою совістю відпустить.

А тепер усе – для них настав кінець!
І посланий був уже отой гінець.
Він готовий їх усіх з ненависті убити,
Та не знає, що Ангел їх зможе охоронити…