Життя
Всі ми філософи в душі
Трохи безглузді і смішні,
Але життя – це ж не суцільний рай,
Бува, що біди переходять аж за край.

Та ми ідемо, незважаючи ні на що.
В житті у кожного всілякого було,
Але ми щиро віримо у світле майбуття,
Бо у минуле нам нема вже вороття.

Не зациклюйся ні на чому,
Вір в перемогу навіть на шляху крутому,
Ніколи не здавайся, як гірко б не прийшлося,
Бо надія завжди гріє, як би тяжко не довелося.

А ще чиясь любов – від Бога чи людей,
Вона тебе окрилить, хоч скільки б не було лютих ночей.
І підніме на боротьбу: нерівну і жорстоку,
Та відтепер вже твоє серце не буде одиноким…

P.S. Це мій перший вірш - не знаю як то так сталося, що я почала писати поезію, до цього моменту у мене це ніяк не виходило. Завжди любила декламувати вірші, а от самій створювати ніяк не вдавалося.
Можливо, саме цей вірш допоможе мені далі творити трішки в іншому напрямі, або буде просто невдалою пробою.
Тому строго не судіть...
Я намагалася бути щирою...