Мені так захотілось літа,
А надворі тепер зима –
Душа моя покрита суцільним льодом,
І на серці непроглядна тьма.

А небо сіре плаче дощиком,
І дує вітер мені в лице,
Іду на всупереч усім прогностикам,
Які віщують тільки зле.

Мої очі віють сумом і холодом,
Чого так довго йде ця проклята зима?
І де та радість так обіцяна мілордами,
Коли давно вже не співа душа!

Я вірю в краще, так уже влаштована
Хоча всередині кипить війна
І десь за горами може є та місце вина
Де в душі може зацвісти весна…