Осінь вже вступила у свої законні права на володарювання. Вона почала вбирати у найвишуканіші шати природу. Найзнаменитіший художник позаздрив би так вдало підібраній палітрі кольорів.
Опале листя шурхотить під ногами, розказуючи свої потаємні мрії і думки – треба тільки зуміти почути це. Йому є про що розповідати – воно ж перед тим як потрапити на землю, а точніше мені під ноги, кружляло у витонченому танці, створеному з допомогою і за участі чарівника-вітра
А я слухаю ці всі «казочки» і милуюся буквально всім, що навколо. Ця осінь, вона як добра чарівниця – прикрашає все довкола, роблячи природу просто невимовно красивою.
Хтось мені може зараз заперечити, кажучи: «Яка ж тут чарівність, коли надворі так холодно? При таких обставинах ні про що навіть думати не хочеться, не те, що навіть милуватися...». А тут я з Вами не погоджуся, адже саме ця осінь радувала нас досить таки довго своїм теплом, можна сказати, що навіть літнім. Зараз вже звісно стало прохолодніше, але це все одно прекрасно – стало аж легше дихатися. Ти ідеш по вулиці, закутавшись теплим шаликом (волинський відповідник «шарфа», але мені це слово дуже сподобалося, тому і вжила його:) ), і думаєш про чашку гарячого чаю, і відразу відчуваєш як його тепло розливається по твоєму тілу, і то так доообре…
А ще осінь – це надзвичайно романтична пора року, коли закохані прогулюються, милуючись цією красою і задумуються над цінностями, над важливістю такого незбагненно і прекрасного почуття як кохання, і їм теж стає тепло - вони зігрівають один одному душу своєю палкою любов’ю і здається весь світ радіє за них.
І все-таки осінь змушує поринути в роздуми, зазирнути всередину себе, задуматись над своїм життям, мріяти, будувати нові плани, досягати нових вершин…
Присіла на лавочку, милуюся барвами, які подарувала нам красуня-осінь. Взяти хоча б оцей жовтогарячий клен – таке, враження, що він ось-ось спалахне. Ці листочки схожі на золото. Беру один, прикладаю до щоки, а він мені видається таким теплим - це тепло не в прямому значенні слова, а в значенні «спорідненості душ» - тобто це та тонка ниточка, яка поєднує природу і людину як її частинку. Головне цей зв'язок не порвати, тобто лтшатися самими собою, а не якимись штучними, несправжніми. Знову мої думки повернулися до порівняння кольору з золотом, пригадалося прислів’я: «Не все те золото, що блищить». І справді потрібно навчитися розрізняти де щирість, а де фальш. Але я би не на матеріальності хотіла би закцентувати увагу, а на духовності, на внутрішньому світі людини. От кажуть: «золота душа» і зразу ж в асоціації з’являється цей колір, але це «золото» ніколи не зрівняється з матеріальним, це ті неоціненні скарби, які людина складає протягом всього свого життя і вони є набагато важливішими, ніж багатство матеріальне.
Підбираю інший листочок, він такий червоногарячий – здається, що це його забарвили краплинами крові. Цей колір у мене асоціюється з любов’ю в її різних аспектах: до рідних, знайомих, друзів, до Батькіщини… Але найперше – це любов Господа Ісуса Христа до нас, людей. Саме Він якраз і пролив свою чесну кров за нас грішних - «Так бо полюбив Бог світ, що і Сина свого Єдинородного віддав, пославши вмерти на хресті за людей, щоб усякий, хто увірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ів.3, 16). Тут можна провести паралель із любов’ю до Батьківщини – нашої неньки-України, коли наші національні герої теж боролися і гинули за неї у нерівній боротьбі з окупантом. Цю любов можна піднести до рівня святості, адже ці люди готові були віддати своє життя заради щасливої долі нашого покоління, яке проживає в незалежній державі. Звісно там не було все так гладко, адже це вйна, яка нещадно вбивала всіх, в тому числі і невинних. Але в усьому є свої плюси і свої мінуси, тому ніколи не можна однобічно судити цих людей, адже ми з вами зараз далеко не ідеальні. . І тому варто не намагатися применшити честь, погиблих за волю нашої держави людей, а навпаки молитися до Бога за помилування їх, прощення їхніх провин і за вічне перебування з Господом…
Вже сонце збиралося на захід, тому мені потрібно було поспішати. Але я назбирала собі різнобарвних листочків на пам’ять про золотисту красуню-осінь, які мені будуть нагадувати про цю чудесну пору року.

P. S. Якщо виникатимуть якісь зауваження, побажання, рекомендації, або просто відгуки щодо статей, написаних мною, то прошу писати на електронну скриньку liza1402@mail.ru. З нетерпінням чекаю Ваших листів.