Храм Святої праведної Анни м.Луків УПЦ-КП

Царство Небесне і вічная пам'ять...

Елізабет — Sat, 01 Feb 2014 07:11:35 GMT

Світлій пам’яті Зоряни Осадюк присвячується...

Іще одне життя пішло за горизонт,
Хоч тільки нещодавно розпочало свій шлях.
І залишило позаду тисячі розмов,
Де кожен для себе вибирав маяк.

І сонце посміхнулось на прощання,
І вітер десь завив від болю вдалині -
Так ніби Ти дивилася востаннє
Услід для когось нових й нових днів...

Полум'я війни

Елізабет — Wed, 22 Jan 2014 07:25:10 GMT

Всім героям незалежної України присвячується...

«…Бо не відкине Господь народу Свого і не забуде насліддя Свого…»
(Пс. 93:14)

Вже скоро розпочнеться та війна
Мого знедоленого і могутнього народу.
А нелюд щохвилини життя лиш відбира,
Так ніби отримує від того шалену насолоду.

Там буде кров, і будуть сльози,
Та якщо не зараз, то уже й ніколи
Не зможем виблагать у долі
Того права на життя в спокОї.

Ми не будемо благать пощади,
Бо від убивць не дочекаємось розради.
Поки самі на стежку правди ми не станем,
То ніхто не зможе нам допомогти.

На словах каюсь я усердно.

lymir — Mon, 16 Dec 2013 17:49:51 GMT

«Будучи обманщиком, нарікаю на обманців. Я осуджую грішників, сам загрузнувши у гріхах. Якщо мене принижують я нарікаю. Якщо перед мною не схиляються, я ображаюсь. Я нарікаю на тих, хто говорить мені правду, звинувачуючи їх у брехні. Тих хто мені не підлещує, починаю з презирством ненавидіти і будучи мерзотним, вимагаю для себе почестей. Про хворого брата забуваю, а коли сам хворію, хочу щоб усі до мене приходили і смиренно служили. На показ я видаюсь смиренномудреним, а в душі високомудрствую. Рани привели мене у відчай, так що навіть волі в мені не залишилось аби застосувати цілительні пов’язки. Одна лиш світить переді мною надія – на покаяння. Я все збираюсь покаятись, але ні вчора, ні сьогодні не покаявся. Тільки на словах каюсь я усердно, а на ділі продовжую грішити.» прп. Єфрем Сирін

Прохання

Елізабет — Sun, 01 Dec 2013 19:52:35 GMT

«І нехай буде милість Господа Бога нашого на нас…»
(Пс. 89:17)

Сніжок миленький, ти не йди
На українську молодь славну.
В нерівному бою ти їй допоможи,
Щоб вистачило сили боротись надалі.

Ви плакали, стогнали,
А вони взяли і почали,
Хоч і несправедливо страждали,
Та назад не відступали.

А ти, проклятий кате,
Ведеш тих нещасних на страту.
Та скоро тобі самому доведеться вмирати,
Бо для кожного настане час розплати.

Відлюдник

Елізабет — Thu, 21 Nov 2013 19:46:00 GMT

«…Нехай не осоромляться через мене ті,
що шукають Тебе, Боже»
(Пс. 68:7)

Ось знову я прощаюся із осінню,
І забуваю смак її тепла.
Як набридло розуму доводити,
Що душа без любові вмира.

Вже скоро настане білосніжний грудень,
І над світом запанує красуня-зима –
А моє серце як засмучений відлюдник,
Де кожен камінчик сили відбира.

Та вірю, що воскреснеш на початку березня,
Коли все захопить чаклунка-весна.
І десь присядеш на березі озера,
Де зцілить Тебе животворна вода.

Крила

Елізабет — Fri, 01 Nov 2013 07:36:09 GMT

«…бо наситив Він спрагнену душу,
а душу голодну наповнив добром!»
(Пс.106:9)

Привіт, прекрасний листопаде –
Прошу, ти дай мені пораду,
Бо розум мене зрадив,
А серце біль наскрізь поранив.

І листя вже давно опало,
Ніби когось рідного не стало.
Тепло поволі душу покидало –
Вона просто тихо помирала….

Та вірю, що нап’ється холодного дощу,
Що додасть їй тієї терпкої сили,
Я наостанок лиш прошу,
Щоб вона здобула собі крила…

Безпам'ятство

Елізабет — Tue, 08 Oct 2013 16:23:06 GMT

«…і щоб не зраділи вороги мої, коли б я похитнувся»
(Пс.12:6)

Не пали, мій милий друже,
Полум’яним листям мою втомлЕну душу,
Залиш її в спокої, прОшу,
Бо Тебе забути я не можу.

І знову ця блакитноока осінь
Мене простити Тебе змусить,
Моя любов Тобі все ж надокучить,
Та обіцянку свою ти вже і так порушив…

А зима так несподівано надходить,
І з розуму мене вже зводить
Цей прийдешній і жорстокий холод,
І до безпам’ятства мене це все доводить.