Крутило, вертіло, мело,
І снігом в лице сікло,
Таким мокрим, неприємним і густим,
Та він танув на льоту, і земля не вкривалась ним.

Зима сипала його весні наперекір,
А весна перетворила на струмочки увесь сніг,
Бо це її вже час, її пора настала,
Якої вона давно з нетерпінням чекала.

Вона має право на нове життя,
На мир у домі, злагоду і щастя,
І має давно вже відступити дивна ця зима,
Бо вона уже царівною на землі цій побула…