А почалося все за тиждень до свята. Нам повідомили що ми не повинні служити панахиди за наших дідів, що вибороли нам право на життя тут в Україні. Мабуть ми приїхали з Австралії, бо там не було війни. То чому б нам тоді молитись? Але ж ми живемо в нашій Україні, на яку одну з перших став чобіт німецького воїна, щоб захопити її.
Нас ділять на наших і не наших. Говорять що ми націоналісти. Якщо я розмовляю на своїй рідній українській мові, молюсь Богу на тій мові, що дав мені Господь – теж на українській, та не цураюсь наших звичаїв і їм українське сало. То під цю риску можна підставити всіх хто живе тут. Але разом з тим я поважаю всіх хто живе на нашій землі ... Читати далі »