Поема «Мойсей» була написана І.Я. Франком у далекому 1905 році. Але якою надзвичайно актуальною вона лишається дотепер! Особливе значення має пролог як пророкування майбутнього України.
Багато хто запитає, а що ж тут таке близьке, що стосується нашого часу? Ми живемо в незалежній України. Ми вже досягли всього чого хотіли і вже цей твій не має абсолютно ніякого значення.
Але це далеко не так. І справді Україна - самостійна держава зі своєю державною символікою, своїми органами влади і своїм законодавством. Здається, все вже має бути надзвичайно добре – адже скільки ми йшли до цієї «перемоги». Якою ціною її здобули наші діди, прадіди, які загинули мученицькою смерті – так і не діждавшись тієї незалежності...
Це був довгий, тернистий шлях. Цей шлях був таким самим важким як і життя самого Христа. Він проходить ці всі муки – його розпинають за нас грішних, але він воскресає, даючи нам спасіння. Так само і Україна. Здається, воскресла із мертвих і цим здійснилися всі мрії і сподівання наших предків і нас самих .
Але все не так просто. У нас у країні проголошена демократія, свобода слова і т.д. Але на скільки це все є формальністю! Аж деколи нудить від такого лицемірства. У нашій країні відбувається щось жахливе. Нас намагаються знищити, щоб про Україну і український народ як такий не було і слуху. Ніби то у нас в країні все ідеально – просто чудово – ми така розвинута країна у всіх планах. Нас вводять у оману – напускають нам такого солодкого і заманюючого диму в очі – щоб ми не могли побачити тих справжніх діянь і намірів.
Все починається з елементарного і з самого найвагомішого – МОВИ. У нас було внесено пропозицію запровадити другою державною – чужоземну мову. Та воно в принципі вже і втілено в житті. Рідко можна почути можновладця, який би розмовляв рідною мовою. Той, хто це запроваджує прекрасно знає. Що мова – це душа народу. Немає мови – загине і сам народ.
Наступний крок – це національні цінності, традиції - загалом багатство українського народу. А починається все з самого маленького – зі шкільної парти. «Реформа освіти» - як її назвав цей наш недолугий «міністр», який не взагалі сам не тямить, що то таке. Надумали переписати історію. Ну аякже - кому вигідно,щоби діти вчили про хоробрі вчинки наших славних героїв. Краще ж назвати їх «бандитами» і «антихристами», ще не, дай Боже, потім виступатимуть з такими ж ідеями, а нам треба тихо, мирно, аби побільше зелених купюр у кишенях було.
Наступний «реформаторський» крок – це «викидання» зі шкільної програми певних літературних творів, які показують правдиво нашу історію. Це теж не потрібно, цього не було – це все важке для сприйняття, вигадка автора. Ці «байочки», пане міністре, аж гидко слухати. Нічого, Ви собі не думайте, що якщо викинете «Жовтого князя» зі шкільної програми, то ніхто нічого не дізнається. Правда завжди розкривається – вона ж вам звісно коле очі.
І ще один крок, втіленням якого Ви плануєте стерти Україну з лиця землі. Це віра. Так, так – це наша релігія.. Ви скажете, ми ж православні – всі віримо в одного Бога і у нас одна церква. Звісно, хто ж буде вникати, кому він молиться серед більшості сірої маси. Ви знаєте, що робите – ви плануєте зробити єдину церкву "православну" – з нашою «сестрицею». Ви таким чином вб’єте двох зайців – і контроль над релігією буде, адже вірою можна прекрасно маніпулювати і тоді можна буде створити спільну державу, ми ж «єдіний народ» - не буде такого великого спротиву. Але Ви не забувайте, шановні, можновладці у рясах, що є ще і Українська Церква і Українська греко-католицька церква, яку буде дуже важко знищити, якби то вам того не хотілося. Це досить велика кількість людей, які знають на що ідуть що борються за своє рідне, національне, кровне. Ви намагаєтеся всіляко вставляти палиці в колеса – то автобуси не випускаєте, то громади не реєструєте... Але Ви собі запам'ятайте, що на все воля Божа і що ми ідемо на боротьбу з його благословіння і з Його волі, а Ви хоча би побоялися Всевишнього.
На останок я хочу сказати Вам, шановна наша «владо», що Ви граєтеся з вогнем. Українці – терплячий народ і йому за всю свою історію становлення прийшлося багато перенести всякого нещастя. Але всьому є межа. І ми не дозволимо, щоб в незалежній державі творилося надалі те, що відбувається тепер. Ми не дозволимо поставити себе на коліна, з яких тільки недавно піднялися. Ми не будемо рабами і не виконуватимемо чиїхось забаганок і збираємося бути учасниками підступних планів. З нас досить.
Ми піднімемось на боротьбу. Ми знаємо, що це буде жорстока і нерівна боротьба, але ми підемо для того, щоб відстояти свою свободу. Це не просто пусті балачки. На захист повстануть всі. Все почнеться з нас, з молодого покоління. Повстане молодь Волині, Гуцульщини, Галичини. Буковини, Закарпаття, за ними піднімуться і інші регіони нашої неньки-України. І хай ми будемо навіть помирати за свою свободу, але в нас на устах і в останні хвилини буде молитва і ми гордо будемо називати себе УКРАЇНЦЯМИ!

Яєсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.