«Не осуди мене з нечестивим і не погуби з тими, що чинять неправду,
Що говорять про мир до ближніх своїх, а на серці у них зло…»
(Пс.26:3)

Під цокання копит і шум колес
Прощаюсь з добротою зношених сердець,
І з любов`ю мені близьких й дорогих –
Так у моїй пам`яті лишиться ця мить.

Холодними зимовими стежками
Поволі стишую свій невмілий хід.
Навколо світ заметений снігами
Людської правди і нещастям давніх днів.

Не плачу я – бо кому треба сліз цих ріки,
Які стануть як важкий кришталь?
Лиш хтось побачить десь при світлі зірки
Душі моєї невгасимую печаль…