«…І прости нам провини наші,
як і ми прощаємо винуватцям нашим…»
(Молитва Господня «Отченаш»)

Прости мені, молю Тебе – прости,
І віру мою хитку Ти укріпи,
Бо не можу цей гріх я далі нести,
Моє горе у сльозах покаяння Ти утопи.

Дозволь мені стати праворуч від Тебе,
Бо ліворуч вже ті, що не вимолюють прощення.
Я знову піднімаю руки до безкрайого неба,
І прошу – даруй мені хоча би трішки милосердя.

Бо моє серце ніби затвердло
До людського болю, бо чую лиш свій,
Чому ж я стала така немилосердна
До людських думок і почуттів?

Але ж треба всім людям прощати,
І ворога свого всім серцем любити,
А не злість на нього у собі тримати,
Бо від Бога так легко відступити…