От, Він убиває мене; але я буду сподіватися . (Іов. 13, 15)

 Пливе корабель. І, яка би не була глибока безодня морська, які би не були сильні хвилі, як би не лютувала буря, — все добре, поки вода в нього не проникнула. Не в тому завдання мореплавця, щоб вивести корабель з моря, а в тому, щоб вода його не залила. Так і завдання життя християнина полягає не в запобіганні турбот, випробувань, спокус, а в тому, щоб все це не могло порушити його щиросердечний спокій і залити його душу нестримною хвилею, не залишаючи місця нічому іншому.

 Якщо залишити у своєму серці вільний доступ незліченним дрібним і великим турботам, що постійно осаджують кожного  з нас, вони дуже скоро породять у нас невдоволення, роздратування, гіркоту, і ми будемо в тягар собі й іншим. Наш похмурий настрій буде кидати тінь на все навколишнє, і від нас буде віяти холодом. Навчимося ж не піддаватися нашим турботам і утрудненням і не будемо перебільшувати їхнє значення, тоді й щиросердечний наш спокій не буде порушений, і серед усіх цих бур  ми будемо "завжди радіти".

 Немає нічого втішніше й заспокійливіше, чим бачити людину завжди спокійну, мирну, радісну навіть серед багатьох і важких турбот. Така людина світить яскраво серед життєвого мороку, діє краще всякої проповіді, може підбадьорити й підтримати брата, що сумує, і дати йому силу продовжувати важкий шлях.

 "Нас карають, але ми не вмираємо, нас засмучують, а ми завжди радіємо" (2 Кор. 10, 6, 9).