…Гарний  літній день. Парафіянин входить у храм, щоб помолитися й подякувати Господу за те, що Він ніколи не залишає нас без Своєї допомоги, завжди подає сили, вселяє надію й зміцьнює віру...Осінивши себе хрестним знаменням , він підходить до свічкової крамниці й подає на проскомидию кілька записок з іменами рідних і друзів, про яких він молиться. Трохи пізніше ця людина візьме кілька просфор: одну, можливо, з'їсть відразу після служби в храмі, запивши декількома ковтками святої води; інші віднесе додому, щоб спожити їх з молитвою про своїх близьких у ті дні, коли він не зможе піти ранком у храм.

Що таке проскомидия, на яку подаються записки? Це частина літургії, під час якої готуються Дари на жертовнику, що є складовими для Евхаристії - таїнства Тіла й Крові Христової - і відбувається попереднє згадка Церкви перед жертвою. На проскомидії для таїнства використовуються хліб і червоне вино. Порядок цього таїнства був установлений Самим Господом Ісусом Христом. Цей хліб має особливу назву – просфора. Ця назва походить від грецького слова «приношення». В давнину віруючі приносили в Храм домашній хліб, і частина цього хліба відбиралася для Евхаристії, а частина - для вживання за трапезою після Літургії й для утримання кліру. Для Причастя використовується тільки пшеничний хліб, тому його вживали іудеї під час земного життя Ісуса Христа, і саме такий хліб Він Сам використовував при встановленні цього таїнства. Хліб для Евхаристії повинен бути чистий як по складу, так і по способу готування. Християни приносили ще й інші дарунки: вино, ладан, масло. Цей звичай зберігся дотепер, але перервалася традиція використовувати домашній хліб для Евхаристії, оскільки усе складніше було знайти придатний для таїнства, а трапези братолюбства перестали влаштовуватися, змінилися й способи утримання духівництва.

Як виготовляються просфори в Храмі Святої праведної в селищі Луків? За день перед початком настільки відповідальної справи священник молиться, читаючи молитви "Царю Небесний", "Отче наш", тропарі преподобним Спиридону й Никодиму, просфорникам Печерcким - заступникам мистецтва випікання просфор.

Після молитви, взявши, наприклад, один кілограм борошна, її ретельно просівають, щоб ніякий бруд не міг потрапити у святий хліб. Просіяне борошно на час залишають у спеціальному пластмасовій мистці. Потім у мірний стаканчик наливають 250гр. святої води, додають небагато солі й 20 гр.з  пачки дріжджів, пропорційно обсягу води й борошна. Уміст стаканчика ретельно перемішується, щоб просфора була рум'яна, смачна й м'яка. Потім до отриманої суміші додається борошно, і отримана маса ретельно, під читання молитви Иисусовой, розмішується до такого стану, коли тісто стає еластичним, немов пластилін. Ручне замішування може замінити електричний тістозмішувч, що спростить роботу та заощадить час. Але найголовніше при виготовленні просфор – постійна молитва.

Отримане тісто викладається в пластмасову миску й накривається лляною або бавовняною тканиною. Це дозволяє зберегти тісто від обвітрювання й від просихания до ємності, тому що  якщо ні, то тісто стане по якості невідповідним для виготовлення проскур.

Приблизно через 20 хвилин тісто піднімається – і починається другий етап роботи. Від тіста відрізається частина за частиною й повільно розкочується до необхідної товщини: для службових проскур товщина тіста повинна бути трохи більша, чим для маленьких. При акуратнім розкатуванні тісто стає гладким, щільним, без повітряних прошарків і приємного ясно-жовтого відтінку. Потім за допомогою спеціальних формочек з тіста нарізаються маленькі кружки, які використовуються в такому виді для виготовлення звичайних проскур. Але тому що службові проскури мають більший діаметр, то основа для них виробляється вручну з маленьких.

Готові круглі основи викладаються на змазаний воском піддон,та дається тісту трохи підійти. Тим часом підготовляються верхні частини для просфор – трохи меньшого діаметра, як основа, але з використанням форми-печатки із зображенням чотирикінцевого хреста зі скороченням імені Ісуса Христа (Ис Хе) і словами ні ка. Для малих проскур іноді використовуються й інші печатки: наприклад, із зображенням Богородиці, Пресвятий Трійці, але поверх таких зображень завжди видний невеликий хрест. Подібні печатки в Луцьку можна придбати, наприклад, на складі біля собору Святої Тройці. Готові верхні частини для проскур викладаються на дерев'яне підніс, і дається деякий час щоб тісто підішло.

Тепер перейдемо до заключного етапу цієї роботи. Як тільки тісто підійшло, й починають з'єднувати верхні й нижні частини проскур: нижня частина змочується водою, а верхня накладається на нижню. Після цього кожну проскуру проколюють тонкою чистою спицею, щоб всередині просфори не утворювалося повітря: маленькі проскури проколюються один раз, а службові - 5-8 раз. Якщо цього не зробити, то проскура може втратити рівну форму, а її верхня частина відкріпиться від основи. Заготовки просфор ставляться на піддоні в електричну піч. Маленькі проскури печуться при температурі печі 200-220 С близько 20-30 хвилин, а службові - близько 60 хвилин, або півтора години при температурі 140 С. Остаточний час виготовлення залежить від якості замісу тесту, від того, як швидко й добре воно піднялося й від інших особливостей. Проскура готова, якщо вона повністю пропеклася, тобто усередині не залишилося сирого тіста. Коли просфори прийняли ясно-жовтий колір або небагато покрилися скоринкою, їх виймають із печі, висипають у дерев'яний ящик і накривають декількома сухими рушниками ... Коли готові проскури охолонуть, їх акуратно розкладають на піднс й відносять у храм на Божественну Літургію… А на робочім місці наводиться порядок і чистота. Після прибирання прочитуються молитви по завершенню всякої доброї справи.

Завдяки Божому встановленню, традиціям Української Православної Церкви, старанням працівників храму, молитвам духівництва й парафіян, Ви причаститеся Святих Христових Таин або споживатимите в нашім храмі проскуру! Церква в особі кожного й усіх разом у своїх молитвах пом'яне перед Господом тих, про кого Ви опікуєтеся. Чекаємо Вас у нашім храмі для молитовного спілкування в будь-якому духовному нестатку, у сумі й у радості!