Так тихо цокає старий годинник на стіні,
Відлічуючи вже прожиті хвилини,
Коли б вони були на марно ще не згаєні,
А то інколи безглуздо тратимо цілі години.

Що вже не встиг тоді,
То тепер не наздоженеш,
І ролі у нас зараз вже не ті,
Й минулого назад вже не вернеш.

Тоді не вибачив ти ворогу заклятому,
Який вимолював прощення на колінах,
Сьогодні може вже його не стати,
А ти поводився немов ображена дитина.

А час мина – так швидко і безжально,
А ми все не насмілимось зробити перший крок,
І може все закінчитись брутально,
Тоді жорстоким для нас буде цей урок.