«На крові тих, що впали на полі бою в обороні рідних хат, сімей і населення, в наступі на гестапівські й енкаведистські гнізда й загони, в індивідуальному двобою в час конспіративної підпільної роботи, на крові тих, що замучені по тюрмах і таборах, виросла безсмертна легенда воюючої поневоленої нації, що вогненним смолоскипом горить у серцях і думах народу й освічує шлях у майбутнє. Україна живе і бореться та силою здобуває перемогу. Хай же вічна буде слава впавшим героям, що склали своє життя на жертівнику нації».
З «Декларації» Проводу ОУН

14 жовтня відзначається свято Покрови Пресвятої Богородиці, а також день заснування українського козацтва і УПА. Серед українців свято Покрови є шанованим з давніх-давен. Тому його історію знає, напевне, кожен. Вшанування цього свята як пам’яті про козацтво у нас теж на слуху, кожен до цьго ставиться по-різному, але більш-менш спокійно.
А от питання про Українську Повстанську Армію є досить таки болюче для сучасних українців. На цьому підгрунті виникає багато конфліктів, суперечок, непорозумінь. Це свідчить про неусвідомлення українцями себе як нації. Чому це раптом? – спитаєте Ви. Тому що ми не хочемо вшановувати своїх героїв. Воліємо краще казати, що вони антихристи і не варті взагалі того, щоб про них згадувати. І відповідно надається маса аргументів для підтвердження цього. Та які з них герої, якщо вони вбивали своїх же? – це в кращому випадку. А зазвичай їх сприймають як «ворогів народу»,адже вони воювали проти наших «визволителів», найкращих благодійників, проти «протекторату» великодушних побратимів.
Прихильники останньої версії грають під дудку нашої матушки «всея Руси». Це, на жаль, звичне в нашому суспільстві явище, адже більшість не ідентифікує себе українцями, а частиною «единого народа».
Але шокує найбільше позиція здавалось би свідомих громадян нашої держави. Як згадувалося вище, вони протестують проти вшанування воїнів УПА, тому що вважають їх братовбивцями і відповідно боротьба за самостійність нашої держави за таких обставин втрачає свою важливість.
Дорогі українці! Я взиваю жо Вашого розуму: схаменіться! Не зраджуйте нашу неньку-Україну. Ви не забувайте, що армія УПА діяла в умовах жорстокої боротьби за виживання. Вони перебували посеред двох вогнів: з одного боку – німецькі війська, а з іншого – радянські. Але і навіть у такій критичній ситуації вони не здавалися, а продовжували далі боротися за незалежність нашої держави. Армія не зламалася, не стала схилятися на чиюсь сторону, адже гіркий досвід показав, що потрібно надіятися лише на себе. Всі решта тільки того і вичікують, щоб загарбати собі чуже будь-якими способами, наобіцявши золоті гори.
Але хіба зараз цінується те, що люди гинули за Україну? Вони ж віддавали тоді своє життя, щоб ми зараз жили у вільній. демократичній державі.Та навіщо вона зараз нам? Ми ж тепер її добровільно віддаємо загарбникові, який століттями пригноблював, грабував, знущався з наших пращурів. Ну, звісно, що не всі віддають Україну у руки «узурпатора». Та навіть ті, що хочуть, щоб Україна лишилася самостійною державою не можуть повпливати на хід подій, а, може, просто не хочуть. Своя ж сорочка блжча до тіла. Для чого зайві проблеми, їх і так вистачає. Це ж валиває на авторитет людини, на її місце у суспільстві: її можуть звільнити (це в кращому випадку), або ж кинути за грати, як це зараз прийнято і дуже популярно.
В результаті виходить так, що «боротися» мирним шляхом проти поневолення України не виходить, тому що це неефективно. А от армія УПА мусила таким чином діяти, хоча знаходилася в набагато гіршій ситуації, ніж зараз перебуваємо ми.
Але це ще не найбільший парадокс. Ми ж вшановуємо наших козаків, гетьманів, навіть згадуємо за них під час богослужінь (зокрема під час Літкргії на Потрійній єктенії). І як не дивно, цьому ніхто не обурюється. Хоча козаки теж вбивали своїх за найменшу провину, за зраду (згадайте Тараса Бульбу). Козаки вбивали мирний народ, своїх же українців. А от вже коли воїни УПА знщували побратимів – мирних жителів, то вони вже антихристи. Але на це були певні причини, це все відбувалося не небезпідставно.
Чи не дико звучить такий закид? Але тут нічому дивуватися. Цьому можна дати досить таки банальне пояснення. В основному гетьмани схилялися до співпраці з сусідніми державами. – хто з Польщею, хто з Росією. От Вам і відповідно, любі мої, та ж самісінька політика – кожна жаба своє болото хвалить. «Козаки святі, тому що вони хотіли об’єднатися з нами для створення великої держави….!» (щось на зразок такого).
А УПА ні на чию сторону не ставала, вона ішла по тернистому шляху боротьби, і не була вигідна ні для кого, а тльки всім муляла і заважала здійсненню наполеонівських планів щодо загарбання України.
Але повернімося до самої історії свята Покрови. Як і тоді у 910 р. Мати Божа покрила своїм омофором людей, які перебували у Влахернскій церкві і просили допомоги у Бога, щоб перемогти ворога, так і в часи боротьби козацтва і Української Повстанської Армії вона допомагала їм, намагалася захистити і благала у Бога допомоги…
Тому ми маємо гордитися подвигами цих людей і бути вдячними їм за можливість проживати у вільній державі. Саме це повинно бути найбільшою цінністю для українського народу. Ми повинні дбати про Україну, берегти її як зіницю ока, не допустити занепаду звичаїв і традицій, а навпаки намагатися відновити колишню славу нашої держави, тому що вона варта цього.

P. S. Якщо виникатимуть якісь зауваження, побажання, рекомендації, або просто відгуки щодо статей, написаних мною, то прошу писати на електронну скриньку liza1402@mail.ru. З нетерпінням чекаю Ваших листів. [i]