«Нехай будуть осоромлені й застрашені навіки,
і з соромом своїм загинуть…»
(Пс.82:18)

Осколок людського жала
Дістав до серця – і знову пропало
Людське тепло вечірніх драм,
Про які старезний Всесвіт знав.

Дивилась на світ мерклими очима,
А він непомітно згасав,
І знайшлась сотня і одна причина
Людського боягузтва і підступних справ.

Як Дамоклів меч над головами
Вони били безжальними словами,
І все людське з корінням виривали,
Та на диявола чекали, бо до нього все взивали.