Дерева голі –
І так сумно на душі,
Мороз пощипує у рум’янить щічки,
І вже я не надіюсь дочекатися весни.

Лиш небо те блакитне,
Яке нагадує мені про літо,
Коли так добре все було,
А тепер все стало непривітне.

І снігу того довгожданого нема,
І дощова минула ніби вже пора,
І сонце якось не по-літньому ласкає
Хто ж цю зиму врешті розгадає?

Напевне хтось, але не я,
Буде радий цій царівні,
Бо є надія, що все-таки прийде,
І всім на диво подарує квіти.