«…Ніхто більшої любови не має над ту,
як хто свою душу поклав би за друзів своїх…»
(Ів.15:13)

Я страшенно боюся,
Що більше до тебе по імені не звернуся,
І хоч у вічній дружбі не клянуся,
Зате поглядом вірності на тебе дивлюся.

Життя, як бурхливий потік –
Може розлучити нас навік,
Та в його нескінченній далині доріг
Для нас знайдеться хоч єдина мить.

Ти не забувай про мене навіть у дощовий день –
Прийдеш, розкажеш – і з душі відляже,
Тоді щось нове до тебе прийде,
І вірний шлях тобі покаже.