«Господи Боже Сил! Наверни нас,
осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося…»
(Пс. 79:8)

Не вірите у мене?
Та й невірте.
Скільки Вам лишилось?
Та ніскільки –
Так і будете далі гнити,
І існувати, а не жити.
Бо Ви не відважні України діти,
А просто раби багатих панів.
Світ і так вже у Ваших ніг,
Але чи хтось справді зміг
Піднятись духом вище всіх,
І усвідомити свій гріх,
Чи з’єднатися з Богом навік?
Не смійте – чуєте, не смійте! –
Не себе, а когось іншого жалійте,
І суть жорстоку зрозумійте –
На себе, а не на іншого надійтесь!