«Бо ворог переслідує душу мою,
втоптав у землю життя моє,
посадив мене в темряву, як давно померлих»
(Пс. 42:3)

Нарешті дійшов він до мети –
Позаду залишились друзі й вороги,
І з ким далі до іншої гори іти?
Коли всі люди знищені були.

Скільки їх було – добрих. І злих,
Лукавих, нещасних, і колись дорогих,
Яким «люблю» сказати не встиг,
Зате в болото втоптав всіз умить…

Він озирнувся, і поглянув униз –
Яким бузглуздим був його каприз,
Для чого він сюди поліз?
Якщо життя вже давно пішло навскіс.