Там у Маняві на горі
Величний монастир стоїть,
Його хотіли знищить вороги,
Але Господь від цього уберіг.

Сяйво випромінюють його бані золоті,
Під ними молились як миряни так і святі.
За благословенну Богом рідну землю – Україну,
Щоб недруги не перетворили її на руїну.

Вони випросили в Бога ту свободу
Для нескоримого і волелюбного народу.
Та ми не вміємо дорогоцінне берегти,
Тому нам зараз важко хрест нести.

Там Матінка Божа плаче миром святим,
Для когось солодким, для інших – терпким.
Застерігає, щоб ми не натворили біди,
Бо доведеться тоді у палаюче пекло іти…