«Будучи обманщиком, нарікаю на обманців. Я осуджую грішників, сам загрузнувши у гріхах. Якщо мене принижують я нарікаю. Якщо перед мною не схиляються, я ображаюсь. Я нарікаю на тих, хто говорить мені правду, звинувачуючи їх у брехні. Тих хто мені не підлещує, починаю з презирством ненавидіти і будучи мерзотним, вимагаю для себе почестей. Про хворого брата забуваю, а коли сам хворію, хочу щоб усі до мене приходили і смиренно служили. На показ я видаюсь смиренномудреним, а в душі високомудрствую. Рани привели мене у відчай, так що навіть волі в мені не залишилось аби застосувати цілительні пов’язки. Одна лиш світить переді мною надія – на покаяння. Я все збираюсь покаятись, але ні вчора, ні сьогодні не покаявся. Тільки на словах каюсь я усердно, а на ділі продовжую грішити.» прп. Єфрем Сирін