Ненависть
« В небезпеці завжди душа моя, та я не забув закону Твого.»
(Пс. 118:109)
Додому – знову я їду додому!
Як я радію лиш помислу цьому.
І вітру невимушеному та легкому –
Скільки щастя і любові в ньому!
Мене чекають там, а, може, й не чекають.
Мою долю знають, а, може, відчувають
До них ненависть, радість і мою незламність,
А мені лиш тільки їхати зосталось…
Прийшла, поплакала – зітхнула,
Когось згадала, а про щось забула.
До них ненависті я не відчула,
І все минуло, знову все минуло…
(Пс. 118:109)
Додому – знову я їду додому!
Як я радію лиш помислу цьому.
І вітру невимушеному та легкому –
Скільки щастя і любові в ньому!
Мене чекають там, а, може, й не чекають.
Мою долю знають, а, може, відчувають
До них ненависть, радість і мою незламність,
А мені лиш тільки їхати зосталось…
Прийшла, поплакала – зітхнула,
Когось згадала, а про щось забула.
До них ненависті я не відчула,
І все минуло, знову все минуло…