«З хмар лилися води, гриміли громи
і стріли блискавиць летіли…»
(Пс. 86:18)

Визирнув блакитний шматочок неба
Серед сірої похмурої хмари.
То чи є нагальна потреба?
Своє життя буденністю затягти.

І раптом захопило Землю Соце,
Аж очі заболіли від такої теплоти.
Вдалось схопити промінчик на долоньці,
Та він благав так тихо: «Відпусти…»

«Тебе ж уже зігріло наше добре сонце,
А комусь так не вистачає теплоти.
Та все ж, уставши рано вранці
Вони приносять Богу подячні молитви…»
8 жовтня 2012 року
Близько 9.30