Тим, що ненавидять і кривдять присвячується…


Коли повертаєшся додому,
Як на чужий, далекий мис.
Коли подяки не дочекаєшся ніколи,
А лиш докори: «Ти чого туди поліз?».

Де добро називають лиш ненавистю,
І справедливість там з любов’ю не цвіте.
То ж коли до досконалості
Цей темний люд таки прийде?..

Але ж хтось та й посміхнеться,
І подарує, на удачу, краплю доброти.
Чи ніжно до волосся доторкнеться,
І скаже: «Хай Тобі щастить…»