«Нечестиві ж як мудрували, так і понесуть покарання за те,
що зневажили праведного і відступили від Господа…»
(Прем. 3:10)

Я давно вже не чекаю гОстей,
І сиджу біля стемнілого вікна.
Лише прошу, щоб комусь не довелося
Зі мною чашу горя випити до дна.

Уже відпало все бажання плакать,
Лиш злоба залишилась десь за дні.
Чомусь так захотілося віддячить
Своєму ворогу, та зупинилась – НІ!

А скільки ж я уже просила
Мене послухать, і, звісно. Зрозуміть.
За це мені ви душу розчавили,
І кинули вмирать біля воріт…